Важко знайти постать, яка була б, подібно до Юрія Андруховича, однаково впливовою як у громадському житті, так і в літературі. Його підпис під тим чи іншим зверненням апріорі засвідчує авторитетність протесту — так було за часів Кучми, так є і зараз.
А втім, наше інтерв’ю все ж таки стосувалося переважно мистецьких тем. Бо будь-які політики підуть, а зроблене Андруховичем і його найталановитішими колегами — лишиться.
Пан Юрій відповів на кілька моїх запитань під час свого перебування у Києві з новою літературно-концертною програмою «Цинамон», так само, як і попередній альбом «Самогон», створеною разом із польською групою «Карбідо»
Лише коли просто вимовити ім’я нашого нинішнього співрозмовника, відразу виникає чимало асоціацій. Спеціально представляти поета, прозаїка перекладача й – передовсім – неординарну постать Юрія Андруховича представляти не треба. Зауважимо тільки, що має він певний сентимент до Дрогобича, тому й погодився на ексклюзивне інтерв’ю для нашого видання. До того ж – зразу по Новорічних святкуваннях.
Він завжди цікавий: і коли говорить про літературу, і коли говорить про політику, і навіть просто про життя… В ексклюзивному інтерв’ю журналу «Главред» Юрій Андрухович по-своєму оцінив рік, що минає
... Ці міста я називаю блокбастерами. Бо якщо про більшість міст звичайна довжина тексту – сторінка або дві, то про ці буде іноді 20, іноді 30. Це будуть вже такі розгорнуті тексти...
Розмова з Юрієм Андруховичем за горнятком чаю з медом стала приємною оказією в час хворобливого суспільного неспокою. У ній відчувалося поєднання ідейної жвавості з життєвим досвідом і віри у випадок. Творчі плани, які ще чекають реалізації, інтенсивна робота на межі музики та поезії, оптимістична проекція на майбутнє – така налаштованість цієї розмови.
Чого чекати від нової книжки, якою буде подальша співпраця з «Karbido», чи втілиться один з романів Андруховича у фільм, наскільки постійні мандри відривають від «українського ґрунту»?.. Такі питання, породжені звичайною цікавістю та заангажованістю в українську творчу динаміку, за можливості поспілкуватись ініціювали доволі тривалу розмову.
Майже на рік Юрій Андрухович зник із поля зору української публіки. За цей час він плідно попрацював у Німеччині: перекладено другу з найвідоміших Шекспірових трагедій, записано два музичних диски, а найголовніше — розпочато роботу над новою книгою. На початку осені письменник нарешті потішив українських шанувальників своєю присутністю: разом із Сергієм Жаданом, запросивши в гості двох швейцарських поетів, він об’їхав Україну з літературним проектом «Культпохід 2х2».
Блукаючи Європою,
один зi стовпiв сучасної української лiтератури не надто часто вiдвiдує
батькiвщину. Вiдбувши чергове "стипендiальне" заслання до Берлiна,
письменник та поет повернувся до України з новим проектом. Тим часом, у
селi пiд Києвом у нього пiдростає онучка, а на екранi монiтора -
дописується нова книжка пiд робочою назвою "111 мiст"...
Отримавши грант вiд
Берлiнського наукового коледжу, Юрiй
Андрухович уже майже рiк мешкає у столицi Нiмеччини. В Українi буває
наїздами. Саме пiд час такого чергового "вiдрядження на батькiвщину" ми
поговорили з майбутнiм класиком. Юрiй Андрухович був у доброму гуморi: за
зiзнанням самого автора, яке вiн зробив у iнтерв'ю журналовi "Шпiгель", "Я
питиму в Нiмеччинi багато доброго вина й, можливо, напишу книгу-двi". З
лiтературної роботи ми й розпочали iнтерв'ю.
СіД із нетерпінням чекав зустрічі з патріархом сучасної української літератури, культовим письменником Юрієм Андруховичем, аби розпитати, як йому живеться у період економічної кризи, над чим працює, чи не надихають укотре загострені стосунки України з Росією...
Известного украинского литератора Юрия Андруховича нередко именуют космополитом. Ведь он на удивление легко перемещается из одного города в другой. Да что там города, Юрий и страны меняет, как перчатки…
